НОРА: Ще один пізній ефір, сновиди. І за вікнами дійсно пізня ніч. Така собі урочиста друга північ, якої не побачиш на годиннику. Година, якої ви не чекаєте, а просто подорожуйте з нею — їдете самотніми дорогами та пливете порожніми рейками, без сонця, яке б вас направляло. Але якщо ви слухаєте мене зараз, то ви вже знаєте, котра година.

І все ж я тут, дивлюся на зелену миготливу лампочку на моїй лінії. Хто я така, щоби відвернути ще одну безсонну душу в її скрутну годину?

Слухач: Мабуть, зараз моя черга. Сподіваюся, я не заважаю чомусь важливому.

[Кінець передачі]